ТЕМА 8.4. Сутність, склад, джерела фінансування капітальних вкладень
Основні терміни та поняття: капітальні вкладення; реальні інвестиції; фінансові інвестиції.
Відновлення основних фондів на діючих підприємствах здійснюється за рахунок капітальних вкладень.
Капітальні вкладення - витрати на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів. До капітальних вкладень на підприємствах відносяться: витрати на зведення будівель, споруд та інших об'єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість обладнання та інвентарю, які входять до кошторисів будівництв; витрати на придбання машин та обладнання, які не входять до кошторисів будівництва; витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки та ін.; витрати на будівництво й обладнання житлових будинків, дитячих дошкільних установ, об'єктів культурно-побутового призначення та ін.
Крім цього, до складу капітальних витрат відносяться: проектно-пошукові витрати; витрати на відведення земельних ділянок та переселення у зв'язку з будівництвом; витрати на технічний нагляд за будівництвом; витрати на науково-дослідницькі роботи, передбачені в кошторисах на будівництво; витрати на утримання керівництва підприємств, які будуються; інші витрати, які не відносяться до монтажних та будівельних робіт, передбачені зведеним кошторисом на будівництво.
Основним видом витрат, які належать до капітальних вкладень у будівництві, відносяться будівельно-монтажні роботи. При цьому до складу будівельних робіт входять: роботи по зведенню, розширенню та реконструкції постійних і тимчасових будівель та споруд, а також пов'язані з ними роботи з монтажу залізобетонних, металевих та інших будівельних конструкцій; облаштування та розробка підкранових шляхів; зведення зовнішніх і внутрішніх мереж водопостачання, каналізації, теплофікації, газифікації та енергопостачання; пристрій основ, фундаментів і опорних конструкцій під обладнання; озеленення та впорядкування території забудівлі; інші будівельні роботи.
До складу монтажних робіт відносяться: збирання і встановлення технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного, насосно-компресорного й іншого обладнання на місці його постійної експлуатації; пристрої підводок (води, повітря, пари) до обладнання; ізоляція та фарбування обладнання та трубопроводів; інші роботи.
Поняття «капітальні вкладення» є тотожним поняттю «інвестиції». У зв'язку з цим поняття «капітальні вкладення» розглядається як інвестиції, які направлені на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів.
В умовах ринкової економіки розрізняють два види інвестицій: реальні та фінансові.
Реальні (прямі) інвестиції - це вкладення капіталу в створення засобів виробництва.
Фінансові інвестиції - це вкладення капіталу в цінні папери, а також його розміщення в банках, або - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або іншого зиску для інвестора.
Найрозвиненішою формою інвестицій у наш час є реальні (прямі) інвестиції, пов'язані з відновленням основних фондів у формі нового будівництва, реконструкції, розширення та технічного переозброєння діючих підприємств і об'єктів невиробничої сфери, придбання транспортних засобів, земельних ділянок і об'єктів природокористування та ін.
Капітальні вкладення, залучені в створення та відновлення основних фондів, підрозділяються за призначенням: на капітальні вкладення виробничого і невиробничого призначення.
До капітальних вкладень виробничого призначення відносяться витрати на об'єкти, що після завершення будівництва будуть функціонувати в сфері матеріального виробництва: у промисловості, сільському господарстві і заготівлях, водному і лісовому господарствах, на транспорті й у зв'язку, у будівництві, торгівлі і суспільному харчуванні, матеріально-технічному забезпеченні і збуті. Конкретно до капітальних вкладень виробничого призначення відносяться витрати (інвестиції), вкладені в будівництво виробничих будівель і споруд, реконструкцію, технічне переозброєння і модернізацію діючих підприємств, придбання машин і устаткування, транспортних засобів, обчислювальної техніки та ін.
До складу капітальних вкладень невиробничого призначення відносяться витрати на створення об'єктів житлового і комунального господарства, закладів охорони здоров'я, фізкультури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, а також науково-дослідницьких та інших організацій, пов'язаних із розвитком науки (житлових будинків, гуртожитків, лазень, поліклінік, лікарень, шкіл, бібліотек, клубів, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, оздоровчих таборів для дітей та ін.).
У залежності від джерел фінансування капітальні вкладення бувають:
• державні - інвестиції, спрямовані на створення та відновлення основних фондів, джерелом фінансування яких є кошти Державного бюджету, державних підприємств і організацій, а також місцевих бюджетів;
• державні
централізовані - інвестиції, що спрямовані на створення і
відновлення основних фондів і фінансуються за рахунок коштів Державного
бюджету і бюджетних кредитів;
• недержавні - інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів з недержавними формами власності, а саме:
• власні
фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування,
відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові на
громадження та заощадження громадян, юридичних осіб і т.д.);
• позикові фінансові кошти інвестора;
• залучені фінансові кошти інвестора (кошти, отримані від продажу акцій, облігацій, пайові та інші внески громадян, юридичних осіб); безкоштовні і добродійні внески, пожертвування громадян, підприємств та організацій;
• кошти іноземних інвесторів (іноземні інвестиції як прямі, так і портфельні, капітальні трансферти, кредити);
• капітальні трансферти - інвестування капітальних вкладень шляхом переказу іноземної валюти в Україну і передачі права володіння іноземними цінними паперами;
Змішані капітальні вкладення - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, у загальному обсязі яких є частка державних коштів.Розширення основних фондів виробничого призначення може здійснюватися за рахунок нового будівництва виробничих об'єктів, розширення, реконструкції та переозброєння діючих підприємств.
До нового будівництва належить будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі, що здійснюється на нових майданчиках з метою створення нової виробничої потужності.
Якщо будівництво підприємства або споруди намічено здійснювати чергами, то до нового будівництва відносяться перша і наступні черги до введення в дію всіх запроектованих потужностей для повного розвитку підприємства (споруди).
До нового будівництва належить також будівництво на новому майданчику підприємства такої ж або більшої потужності, замість підприємства, що ліквідується, подальшу експлуатацію якого з технічних і економічних причин визнано недоцільним, а також у зв'язку з необхідністю, викликаною виробничо-технологічними або санітарно-технічними вимогами.
До розширення діючих підприємств належить будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві (споруді), а також будівництво нових і розширення діючих окремих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на майданчиках, що до них прилягають, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.
До розширення діючих підприємств належить також будівництво філій і виробництв, що входять до їх складу, які після введення в експлуатацію не будуть знаходитись на самостійному балансі.
До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення діючих будівель і споруд основного призначення, пов'язане з удосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу та здійснюване, у цілому, з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції головним чином без збільшення чисельності працівників при одночасному поліпшенні умов їх праці й охорони навколишнього середовища.
До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також для удосконалення загальнозаводського господарства і допоміжних служб.
Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обгрунтування.
Обсяги капітальних вкладень (інвестицій), у цілому і за їх окремими видами, підприємства визначають щорічно, виходячи з потреби в них і наявних джерел фінансування.
Капітальні вкладення підприємств-інвесторів забезпечуються фінансовими ресурсами з різних джерел. Фінансові ресурси, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень підприємств-інвесторів, можуть бути сформовані за рахунок таких джерел:
• власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;
• позикових джерел фінансових ресурсів інвесторів;
• залучених джерел фінансових ресурсів інвесторів;
• бюджетних інвестиційних асигнувань;
• коштів позабюджетних фондів;
• інших власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;
• коштів іноземних інвесторів.
Склад джерел фінансування, що спрямовуються на капітальні вкладення, залежить від рівня централізації здійснюваних капітальних
Вкладень, а також від того, хто є інвестором і яку форму власності він представляє.
Інвестор - юридична (фізична) особа, що приймає рішення про вкладення власних, позикових або залучених коштів у формі капітальних вкладень в об'єкти будівництва.
У випадках, коли інвесторами державних капітальних вкладень є органи державної влади всіх рівнів, джерелами фінансування таких капітальних вкладень є кошти відповідних бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів. Бюджетні кошти на фінансування об'єктів виробничого призначення підприємствам виділяються в тих випадках, коли ці об'єкти включені до складу цільової комплексної програми, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Обсяги бюджетних коштів, які виділяються на фінансування відповідних видів державних капітальних вкладень, передбачаються в бюджетах відповідних рівнів.
Обсяги позабюджетних фондів, що спрямовуються на фінансування державних капітальних вкладень, встановлюються при розподілі коштів відповідних позабюджетних фондів. Обсяги позикових коштів, які спрямовуються на фінансування державних капітальних вкладень, визначаються у вигляді різниці між передбачуваним обсягом відповідного виду державних капітальних вкладень і наявних джерел їх фінансування.
Державні підприємства й організації, а також ті, які засновані на колективній формі власності, забезпечують капітальні вкладення власними, залученими і позиковими джерелами фінансових ресурсів. При цьому власні джерела фінансування капітальних вкладень підприємств складаються з внесків засновників (при створенні колективних підприємств), амортизаційних відрахувань, прибутку й інших джерел. Внески засновників формуються в обсягах, передбачених установчим договором. Внески засновників, що надійшли в грошовій формі, вкладаються спочатку, як правило, у придбання основних фондів, тобто використовуються у вигляді джерела фінансування створюваних основних фондів
Прибуток як одне з основних власних джерел фінансування розширення капітальних вкладень підприємств, які працюють у ринкових умовах, направляється на фінансування відповідних витрат по розширенню основних фондів в обсягах, що передбачаються підприємствами при його розподілі. Проте державні підприємства й організації проводять відрахування від прибутасу, що залишається в їх розпорядженні, на фінансування витрат з технічного переустаткування виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів, з нового будівництва виробничих об'єктів у межах нормативів, встановлюваних вищим органом управління майном, що знаходиться удержавній власності. Розміри цих відрахувань індивідуалізуються по кожному підприємству і складають від ЗО до 80% суми прибутку, що залишається у підприємства.
Амортизаційні відрахування є основним власним джерелом фінансування простого відтворення основних фондів підприємств. Розмір амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів підприємств визначається множенням встановлених норм амортизації на балансову вартість відповідних груп основних фондів, використовуваних у виробничому процесі підприємства. Проте фактично на відновлення основних фондів направляється не 100% амортизації, що нараховується, а тільки 80% у зв'язку з застосуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8.
При здійсненні капітальних вкладень господарським способом у підприємств утворюються додаткові власні джерела фінансування капітальних вкладень. До них відносяться: планові нагромадження; економія по будівельно-монтажних роботах; мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, їх обсяг як джерел фінансування капітальних вкладень визначається таким чином.
Планові нагромадження в будівництві, що виконується господарським способом, визначаються відповідно до встановленого (розрахованого) розміру надходжень і вартості будівельно-монтажних робіт, які проводяться господарським способом.
Економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, що виконуються господарським способом, визначається в розмірі встановленого відсотка від суми собівартості будівельно-монтажних робіт, які проводяться господарським способом.
Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів у будівництві визначається співставленням суми нормативу оборотних активів у будівництві з джерелами його забезпечення, а також розміру кредиторської заборгованості по розрахунках у капітальному будівництві на початок і кінець планованого року.
При цьому нормативи власних оборотних активів по будівельних і допоміжних матеріалах, а також устаткуванню розраховуються відповідно до діючого на цей рахунок положення (інструкції"). У складі джерел забезпечення нормативу власних оборотних активів враховується вартість перехідних на початок планованого року залишків будівельних матеріалів і устаткування.
Розмір кредиторської заборгованості по розрахунках у капітальному будівництві, яке виконується господарським способом, на початок планованого року визначається за даними бухгалтерського звіту за рік, що передує планованому, а на кінець планованого року ця заборгованість розраховується провізорне з урахуванням середньої кредиторської заборгованості за попередні роки і зміни обсягів будівництва в планованому році. При цьому до складу кредиторської заборгованості з будівництва, здійснюваного господарським способом, враховується заборгованість постачальникам за будівельні матеріали, устаткування, конструкції, заборгованість будівельним робітникам та службовцям з оплати праці, залишок резерву майбутніх витрат і платежів у будівництві.
Різниця між встановленим нормативом власних оборотних активів у будівництві і джерелами його забезпечення, а також між розміром кредиторської заборгованості на початок року та її розміром на кінець планованого року буде свідчити про потребу в прирості оборотних активів у капітальному будівництві.
Перевищення наявності джерел забезпечення нормативу оборотних активів у капітальному будівництві над встановленим нормативом (потребою), а також розміру кредиторської заборгованості на кінець планованого року над її сумою на початок цього року буде являти собою додаткове джерело (мобілізацію) фінансування капітальних вкладень, здійснюваних господарським способом.
До інших власних джерел фінансування капітальних вкладень підприємств можна віднести кошти, одержувані від продажу зайвих і непотрібних машин, устаткування, кошти від продажу цінних паперів та ін.
У складі позикових коштів джерелом фінансування може бути довгостроковий кредит. Цей кредит надається, як правило, тим інвесторам, у яких немає або недостатньо власних коштів для технічного переозброєння, реконструкції і розширення виробництва, придбання устаткування, яке не входить у кошториси будівництв, а також на будівництво нових підприємств і споруд.
Розмір позичок, що видаються, і терміни, на які вони видаються, залежать від вартості заходів, що кредитуються, тривалості їх здійснення, часу окупності витрат, фінансового стану інвестора і його кредитоспроможності, а також від виду та рівня наданого забезпечення кредиту, що видається.
Обсяг довгострокового кредиту в джерелах фінансування державних капітальних вкладень порівняно невеликий. Перехід до ринку і розвиток ринкових відносин у народному господарстві країни повинні створювати умови для розширення кредитних відносин у сфері капітального будівництва.
Джерелом фінансових ресурсів для капітальних вкладень виступають і різноманітні фонди, створювані в останні роки в Україні (інноваційний, сприяння конверсії та ін.).
Передбачені обсяги джерел фінансування капітальних вкладень повинні бути забезпечені відповідним розміром коштів, акумульованих, як правило, в установах банків.
Кошти бюджетів і позабюджетних фондів, що виділяються для фінансування капітальних вкладень, а також виділений довгостроковий кредит концентруються в банках на відповідних окремих рахунках.
Власні кошти підприємств, що виділяються на фінансування капітальних вкладень, концентруються й зберігаються, як правило, на їх основних поточних рахунках. Це створює підприємствам і організаціям умови для оперативного маневрування власними коштами. В той же час, на прохання підприємств і організацій на договірних умовах і за відповідну плату банки можуть відкривати їм окремі рахунки для ведення обліку власних коштів та їх використання на капітальні вкладення. Це має сенс у випадках, коли інвестор здійснює значний обсяг капітальних вкладень і є необхідність у точному обліку коштів на цю ціль.
Відокремлення власних коштів інвесторів, виділених на капітальні вкладення, на окремих рахунках проводиться при змішаному фінансуванні, коли поряд із бюджетними асигнуваннями використовуються його власні кошти. Перерахування власних коштів підприємств і організацій на окремі рахунки в зазначених вище випадках, їх розміри і строки не повинні створювати фінансову напругу для них, а терміни повинні бути приурочені до проведення розрахунків за виконані роботи і надані послуги.
В умовах значного зниження інвестиційних можливостей як бюджетів усіх рівнів, так і підприємств і організацій, викликаного кризою в економіці, на перший план висуваються проблеми фінансового забезпечення капітальних вкладень для структурної перебудови економіки, конверсії і модернізації виробництва, впровадження нових технологій. Часткове вирішення цієї проблеми може бути досягнуте за рахунок таких джерел, як розширення емісії акцій і облігацій, притягнення іноземних інвестицій (у тому числі кредитів), використання частини коштів, отриманих від приватизації майна й амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів державних підприємств, а також частини коштів від реалізації армійської військової техніки і майна.
Кошти, що акумулюються на відповідних рахунках у банках, інвестори використовують на фінансування передбачених обсягів капітальних вкладень. Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від того, чи включені вони до плану державних централізованих капітальних вкладень або здійснюються за рахунок власних коштів інвесторів, а також які конкретно мають місце витрати (будівельно-монтажні, проектні, пусконалагоджувальні й інші роботи, машини й устаткування) і яким способом провадиться будівництво (підрядним або господарським). Ці чинники обумовлюють джерела фінансування, розрахунки, з яких воно провадиться, порядок розрахунків і характер банківського контролю. У зв'язку з цим необхідно розглядати окремо фінансування державних централізованих капітальних вкладень при підрядному і господарському способах будівництва, а також за рахунок власних коштів підприємств і організацій.
Процес фінансування державних централізованих капітальних вкладень передбачає оформлення відкриття їх фінансування в установах банку, а також оплату будівельно-монтажних робіт, що виконуються, й устаткування, що купується.
Питання для самоперевірки
1. Дайте визначення капітальних вкладень та охарактеризуйте їх склад.
2. Охарактеризуйте капітальні вкладення виробничого та невиробничого призначення.
3. Як класифікуються капітальні вкладення в залежності від джерел фінансування?
4. Дайте характеристику основних джерел фінансування капітальних вкладень.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 Наверх ↑